Після масштабної пожежі у Пущі Сольській у Польщі дискусія про майбутнє згарища вийшла за межі класичного вибору між двома підходами: повністю прибрати пошкоджені дерева й провести штучне відновлення або залишити територію природним процесам. Lasy Państwowe наголошують: висновок Державної ради охорони природи Польщі не зводиться до однієї моделі, а передбачає диференційований підхід до різних частин постраждалої території.
Після пожежі директор Регіональної дирекції державних лісів у Любліні створив кризову групу, яка має оцінити збитки, провести інвентаризацію оселищ, спланувати подальші дії після завершення гасіння та визначити сценарії управління постраждалою територією. До роботи залучені лісівники та науковці. За позицією місцевих лісівників, саме детальна інвентаризація має показати, де потрібне термінове вилучення дерев, які ділянки варто залишити під спостереженням, а де можливе природне відновлення.
Ключовим документом у цій дискусії стала позиція Państwowa Rada Ochrony Przyrody — Державної ради охорони природи. Вона рекомендує насамперед природну регенерацію частини згарища, особливо на найбільш цінних природоохоронних ділянках. Водночас документ не заперечує активних лісовідновних заходів на інших територіях. Йдеться не про універсальну заборону втручання, а про зонування рішень залежно від природної цінності, типу ґрунтів, гідрологічних умов і результатів додаткових аналізів.
Зокрема, PROP пропонує визначити ділянки без господарського втручання. До них мають увійти проєктований резерват «Długie Bagno», відомі токовища глушця з буферною зоною, оселища Natura 2000, а також території на органічних, торфових, мулувато-торфових і постболотних ґрунтах. Для цих зон рекомендується відмовитися від видалення мертвої деревини, насаджень і огороджень, щоб дати можливість спостерігати природну регенерацію після порушення.
Окремий акцент зроблено на водному факторі. PROP вказує на необхідність термінової інвентаризації дренажних систем, перекриття меліоративних ровів і заходів для стримування відтоку води. Це важливо, оскільки пожежі в лісах Центральної та Східної Європи дедалі частіше пов’язані не лише з погодними умовами, а й із накопиченими наслідками осушення територій, деградації водного режиму та кліматичних змін.
Важливе уточнення: польська Рада охорони природи не закликає залишити все згарище без лісівничих дій і не виступає проти будь-якого відновлення через посадку. Навпаки, у висновку прямо зазначено, що такий підхід не виключає активних відновлювальних заходів на інших частинах постраждалої території, але дозволяє паралельно тестувати й порівнювати різні моделі регенерації лісових екосистем після масштабних порушень.
Для Польщі це не абсолютно новий підхід. Після катастрофічного буревію у Пущі Піській у 2002 році в Надлісництві Піш було створено охоронний ліс «Szast» площею близько 475 га, де повалені дерева залишили на місці, відмовившись від прибирання деревини та штучного відновлення. Територія стала майданчиком для дослідження природної сукцесії після масштабних порушень.
Для лісового сектору цей кейс важливий ширше, ніж лише як локальна польська історія. Він показує, що після великих пожеж управління лісами дедалі більше переходить від стандартної схеми «прибрати — посадити» до складнішої моделі: інвентаризація, гідрологічне відновлення, природна регенерація на частині площ, активне лісовідновлення на інших ділянках і довгостроковий науковий моніторинг. Саме така логіка, ймовірно, ставатиме дедалі актуальнішою і для України — особливо в регіонах, де лісові екосистеми одночасно зазнають впливу пожеж, посухи, меліорації та воєнних руйнувань.
Джерело: Lasy Państwowe, 25 травня 2026 року.
