Австралійська лісова галузь дедалі більше переходить від заготівлі у природних лісах до промислових лісових плантацій. За оцінкою професора Девіда Лінденмаєра, саме плантації вже забезпечують близько 90% пиломатеріалів країни — від конструкційної деревини для дахів і підлог до меблевої сировини. Основу цього ресурсу становлять переважно хвойні плантації, зокрема Radiata Pine.
Для Австралії це не лише екологічна, а й економічна трансформація. У той час як заготівля у природних лісах скорочується, плантаційна модель стає ключовим джерелом стабільного забезпечення деревообробної промисловості. За даними ABARES, загальна площа лісових плантацій Австралії у 2023–2024 роках становила близько 1,707 млн га, залишаючись майже стабільною порівняно з попереднім роком.
Головна перевага плантацій — швидкість виробничого циклу. У південному Новому Південному Уельсі хвойні насадження можуть проріджуватися приблизно у 15 і 20 років, а остаточна рубка проводиться близько 25 років із подальшим відновленням плантації. У межах 80-річного періоду це дає кілька виробничих циклів, тоді як природний ліс за той самий час може сформувати лише один урожай пиловника.
Ще один важливий аргумент — ризик пожеж. За наведеними в матеріалі даними, в Австралії плантації виявляються у чотири рази менш вразливими до пожеж, ніж зрубані та відновлені природні ліси. В умовах зміни клімату це стає критичним фактором для інвесторів і деревообробників: якщо ліс не встигає досягти віку пиловника до наступної великої пожежі, вся модель постачання сировини стає ризиковою.
Водночас плантаційна модель не є безпроблемною. Вона потребує якісного просторового планування, протипожежного проєктування, контролю інвазивних рослин і диких тварин. Автор окремо звертає увагу на проблеми з ожиною у хвойних плантаціях південної Австралії, а також на поширення диких свиней, оленів і лисиць. Тобто плантації не можуть розглядатися як «просте» рішення — це інтенсивна форма лісогосподарського виробництва, яка потребує постійного управління.
Окремий блок — целюлозно-паперова сировина. Австралія має значні обсяги евкаліптових плантацій, зокрема Blue Gum, які добре підходять для виробництва паперу. Проте близько 90% евкаліптових плантаційних pulp logs, за оцінкою автора, експортується. Це створює парадокс: країна має власну сировинну базу, але значна частина доданої вартості формується за кордоном.
