Італійська дерево-меблева галузь отримала черговий сигнал про погіршення макроекономічного середовища. FederlegnoArredo, посилаючись на травневу оцінку Centro Studi Confindustria, попереджає: інфляція, висока вартість енергії та глобальні напруження погіршують економічні перспективи 2026 року, а невизначеність уже стримує інвестиційні рішення бізнесу.
Ключовий фактор тиску — енергетичний. За оцінкою Confindustria, ціна Brent залишається вище 100 доларів за барель через ситуацію на Близькому Сході та неповне відновлення проходу через Ормузьку протоку. Газовий ринок реагує менш різко, ніж після початку повномасштабної війни Росії проти України, однак ціна газу в травні — близько 46 євро/МВт·год — усе ще суттєво вища за рівень кінця 2025 року, коли вона становила близько 28 євро/МВт·год.
Для деревообробки та меблевого виробництва це означає новий виток тиску на собівартість. Галузь залежить не лише від вартості деревини, плит, фурнітури, клеїв і лакофарбових матеріалів, а й від енергії, логістики та кредитних умов. Саме тому енергетичний шок швидко трансформується у ширшу проблему: дорожчає виробництво, слабшає попит, а компанії обережніше ухвалюють рішення щодо модернізації та розширення потужностей.
За даними FederlegnoArredo, в Італії інфляція у квітні прискорилася до 2,7% після 1,5% у лютому, а енергетичні ціни вже зросли на 9,2% у річному вимірі. В єврозоні інфляція піднялася до 3,0%, у США — до 3,8%. Такий фон може змусити ЄЦБ перейти до жорсткішої політики або принаймні відкласти пом’якшення, що напряму вплине на вартість кредитів для бізнесу.
Європейська комісія також переглянула прогноз для економіки ЄС. У весняному прогнозі від 21 травня 2026 року очікуване зростання ВВП ЄС на 2026 рік знижено до 1,1%, а єврозони — до 0,9%. Інфляція, навпаки, переглянута вгору: до 3,1% для ЄС і 3,0% для єврозони. Комісія прямо пов’язує це з новим енергетичним шоком, який став уже другим для Європи менш ніж за п’ять років.
Для Італії прогноз ще стриманіший: Єврокомісія очікує зростання ВВП лише на 0,5% у 2026 році та 0,6% у 2027 році. Інфляція в Італії, за прогнозом, зросте до 3,2% у 2026 році, після чого має знизитися до 1,8% у 2027-му. Окремо Комісія зазначає, що приватне споживання сповільнюється через втрату купівельної спроможності, а експорт товарів може постраждати від американських тарифів і перебоїв на окремих зовнішніх ринках.
Це особливо важливо для італійського legno-arredo — одного з ключових експортно орієнтованих секторів європейської деревообробки та меблевої промисловості. За попередніми підсумками 2025 року, які наводили італійські галузеві медіа з посиланням на FederlegnoArredo, оборот дерево-меблевої філієри Італії перевищив 52,2 млрд євро, що на 1,4% більше, ніж у 2024 році. Внутрішній ринок оцінювався приблизно у 33 млрд євро, а експорт залишався близьким до 19,3–19,4 млрд євро.
Однак ця стабілізація виглядає крихкою. У 2024 році сектор уже проходив фазу корекції після постковідного буму: оборот дерево-меблевої філієри знизився приблизно до 51,6–51,7 млрд євро, а експорт становив близько 19,4 млрд євро. Тобто зростання 2025 року не стало поверненням до високої динаміки, а радше частковою стабілізацією після просідання.
Для українського ринку деревини ця історія важлива з кількох причин. По-перше, Італія залишається одним із ключових європейських центрів меблевого виробництва, а отже — важливим індикатором попиту на деревинні матеріали, плити, пиломатеріали та компоненти. По-друге, слабший попит у меблевому секторі ЄС може посилювати конкуренцію між постачальниками сировини та напівфабрикатів. По-третє, високі енергетичні витрати в Європі знову піднімають питання конкурентоспроможності виробництва, особливо в сегментах із високою часткою енергії, логістики та фінансування у собівартості.
Фактично італійський сигнал можна читати ширше: європейський дерево-меблевий ринок входить у 2026 рік не в режимі відновлення, а в режимі обережності. Експорт і державні інвестиції ще підтримують економіку, але споживчий попит, кредитування та інвестиції бізнесу стають слабшими. Для деревообробної галузі це означає, що найближчі місяці можуть пройти під знаком боротьби не за швидке зростання, а за маржинальність, доступ до ринків і контроль витрат.
