24 червня 2025, JRC (Joint Research Centre ЄВР)
Постачання сталої біомаси залежить від здоров’я екосистем у сільському та лісовому секторах. Звіт Спільного дослідного центру ЄС вказує: щоб забезпечити постачання на тлі зростання попиту на біосировину, потрібні зміни у керуванні виробництвом та землекористуванні.
Агросектор: резерв для реформ
Лише 24% сільськогосподарських екосистем в ЄС знаходяться у хорошому стані. Більшість (53%) у посередньому, а 23% у поганому. Більш як 60% урожаю агробіомаси іде на корм.
Поширення регенеративних практик (сівозміна, покривні культури, відновлення різноманіття) може підвищити врожайність з одночасним поліпшенням стану ґрунтів.
Додатковим резервом є зміна поведінки споживачів: зменшення споживання продуктів тваринного походження вивільнить землі для вирощування біомаси нехарчового призначення (текстиль, будівельні матеріали, біохімія).
Ліси: стійкість під тиском попиту
Стан лісових екосистем ЄС у період 2000–2018 покращився у 63% територій, але погіршився у 37%, особливо в Карпатах, Скандинавії та іберійському регіоні.
Лише 3% лісів є старовіковими. Переважають рівновікові монокультури, які гірше реагують на стресові чинники.
Прогноз показує: зі зростанням ВВП на 2% на рік, попит на деревину зросте на 30% до 2050 року та перевищить пропозицію на 6%. Це зменшить вуглецеве поглинання лісів на 37% у порівнянні з 2020 роком.
Висновки та рекомендації
- Сильні екосистеми — основа сталої біоекономіки.
- Потрібен перехід від енергосередоточної моделі до сталої матеріальної біоекономіки.
- Необхідно інтегрувати політики у сфері сільського господарства, лісівництва та ринку біоматеріалів.
- Варто підтримувати інновації у біоматеріалах: біопластик, біотекстиль, біохімія.
- ЄС слід готуватися до майбутнього дефіциту деревини — через підвищення внутрішньої продуктивності або сталий імпорт.
Ключовий меседж
Стійке постачання біомаси — не лише питання технологій чи енергії. Це результат екосистемної стабільності, адаптованого управління і узгодженої політики. Без відновлення сільських і лісових ландшафтів, біоекономіка ризикує втратити свою «зелену» основу.