Американський ринок житлового будівництва знову входить у фазу цінового тиску через деревину. За даними WoodCentral, ціни на framing lumber — конструкційний пиломатеріал для каркасного будівництва — зросли більш ніж на 30% від грудневих мінімумів, а імпорт канадських хвойних пиломатеріалів до США у першому кварталі 2026 року скоротився на 24%.
Головна причина — поєднання антидемпінгових, компенсаційних мит і тарифів, які для багатьох канадських виробників формують ефективне навантаження близько 45%. Це різко погіршує конкурентоспроможність канадського пиломатеріалу на ключовому для нього американському ринку.
Канада, попри падіння поставок, залишається головним постачальником хвойних пиломатеріалів до США. У першому кварталі 2026 року канадські заводи відвантажили на американський ринок близько 5,2 млн м³ продукції — це 84% усього імпорту США в цьому сегменті.
Для порівняння, Німеччина, другий за обсягом постачальник, поставила близько 330 тис. м³, Швеція — 213 тис. м³, Бразилія — 78 тис. м³. Така різниця показує, що американський ринок досі критично залежить від канадської деревини, навіть попри політичний і тарифний тиск.
Ключова проблема для американських будівельників — не лише у скороченні обсягів, а й у відсутності дешевого замінника канадської продукції. За даними, наведеними WoodCentral, середня ціна канадських хвойних пиломатеріалів на кордоні становила близько $165 за м³. Натомість німецькі, шведські та бразильські поставки коштували приблизно $274–307 за м³.
Фактично США намагаються обмежити залежність від Канади через торговельні інструменти, але швидко замінити канадський ресурс складно. Європейські постачальники можуть частково збільшити присутність, однак їхня продукція дорожча, а логістика — складніша.
Тарифний конфлікт навколо канадського softwood lumber триває роками, але у 2025–2026 роках він знову став одним із ключових чинників для ринку деревини. Для канадських виробників це означає тиск на маржинальність і потребу шукати альтернативні ринки збуту, зокрема в Азії.
Для американського будівельного сектору ситуація означає подальше зростання витрат. Деревина залишається одним із базових матеріалів у житловому будівництві США, особливо у сегменті каркасних будинків. Тому будь-яке підвищення вартості пиломатеріалів швидко відображається на собівартості нового житла.
На цьому тлі тарифна політика стає не лише інструментом захисту внутрішнього виробника, а й фактором інфляції в будівництві. Чим дорожчим стає імпортний пиломатеріал, тим більший тиск відчувають девелопери, будівельники та кінцеві покупці житла.
Ситуація також посилює конкуренцію між постачальниками деревини на глобальному ринку. Канада залишається найбільшим гравцем для США, але європейські виробники — насамперед Німеччина та Швеція — отримують додаткові можливості для збільшення поставок. Водночас їхні обсяги поки що не співставні з канадськими.
