Данія — один із найпереконливіших прикладів у Європі, де солома перетворилася з побічного продукту агровиробництва на повноцінний енергетичний ресурс. Але важливе уточнення: данський успіх полягає не в тому, що країна просто почала спалювати більше соломи. Йдеться про створення цілої інфраструктурної системи — із фермерами, теплопостачальними компаніями, централізованими тепломережами, логістикою тюків, довгостроковими контрактами, контролем якості палива, фільтрами, спеціалізованими котлами та зрозумілими правилами ринку.
Для України цей досвід особливо важливий. У нас дискусія про біомасу часто зводиться до дров, тріски або пелет. Данія показує іншу логіку: в аграрних регіонах частину теплового навантаження можуть брати на себе аграрні залишки, насамперед солома. Це не повна заміна деревної біомаси й точно не альтернатива промисловій деревині, але реальний інструмент для зменшення залежності громад від газу, дров і привізного палива.
Водночас солома — не «безкоштовний відхід». Це агрономічний ресурс, який впливає на органічну речовину ґрунту, вміст вуглецю, структуру ґрунту, вологозбереження та баланс поживних речовин. Тому енергетичне використання можливе лише для сталого надлишку соломи — після врахування потреб ґрунту, тваринництва, підстилки, мульчування та агротехнологій.
Солома в енергобалансі Данії: підтверджені цифри
За даними Danish Energy Agency, у 2023 році виробництво відновлюваної енергії зі соломи, деревної біомаси та відновлюваних відходів становило відповідно 21,7 PJ, 44 PJ і 18,5 PJ. Окремо у виробництві електроенергії та централізованого тепла споживання соломи становило 16,8 PJ.
Джерело: Danish Energy Agency — Energy Statistics 2023.
Якщо перерахувати 16,8 PJ у фізичні обсяги, це приблизно 1,16 млн тонн соломи за нижчою теплотою згоряння 14,5 GJ/т, яку Danish Energy Agency використовує у статистиці для соломи.
В енергетичному еквіваленті це відповідає приблизно 0,46–0,48 млрд м³ природного газу. Але це саме енергетичний еквівалент, а не автоматичне фактичне заміщення газу. Реальний ефект залежить від ККД котлів, втрат у тепломережах, режиму роботи установок і того, яке саме паливо заміщується.
Для України ця логіка має практичне значення: солома може заміщувати не самі дрова як паливо в існуючих котлах, а частину теплового навантаження, яке сьогодні покривається деревною біомасою або газом. Для цього потрібні окремі або адаптовані котельні, інша логістика палива та стабільна система заготівлі тюкованої соломи.
Чому Данії це вдалося
Головна передумова данського успіху — не лише наявність соломи. Ключовим фактором стала розвинена система централізованого теплопостачання. У Данії централізоване тепло охоплює близько двох третин домогосподарств. Це дозволило використовувати солому не в тисячах малих побутових котлів, а на професійних котельнях і ТЕЦ із автоматизованою подачею палива, контролем згоряння, фільтрами та системами поводження із золою.
Саме ця інфраструктурна база зробила солому економічно доцільною. Паливо централізовано доставляється, зважується, перевіряється за вологістю і спалюється в установках, спеціально спроєктованих для такого типу біомаси.
Для України це критичне застереження. Пряме копіювання данської моделі неможливе там, де тепломережі зношені, споживачі відключені, комунальні підприємства мають борги, а громада не має професійного оператора. Навіть дешеве місцеве паливо не створює сталої економіки без теплового споживача, мережі, контрактів і компетентного управління.
Політика, а не випадковий ринок
Данський шлях почався не з моди на біомасу, а з енергетичної безпеки після нафтових криз. У 1976 році країна ухвалила перший енергетичний план, а згодом почала послідовно заміщувати імпортні викопні палива місцевими ресурсами.
У 1993 році в Данії була ухвалена біомасова угода, яка передбачала використання центральними електростанціями 1,4 млн тонн біомаси на рік, з яких 1 млн тонн мала становити солома. Це був принциповий момент: держава фактично сформувала довгостроковий попит, енергетичні компанії отримали сигнал для інвестицій, а фермери — новий канал збуту аграрного залишку.
Так сформувався ринок, де солома стала не проблемою після жнив, а товаром з енергетичною вартістю.
Солома — складніше паливо, ніж деревна тріска
Для професійної оцінки важливо розуміти: солома технічно складніша за деревну тріску. Вона має вищу зольність, більший вміст хлору, калію та лужних металів, а також нижчу температуру плавлення золи. Це створює ризики шлакування, корозії, забруднення теплообмінників і підвищує вимоги до конструкції котла.
Тому солому не можна просто завантажити у звичайний котел для дров або деревної тріски без технічної адаптації. Для неї потрібні спеціалізовані котли з рухомими або вібраційними решітками, контроль температури згоряння, автоматизоване видалення золи, очищення димових газів і професійна експлуатація.
Це один із головних уроків для українських громад. Солом’яна енергетика — це не «дешеві тюки замість дров», а окрема технологічна система.
Реальні приклади: від села до великої ТЕЦ
Малі та середні теплокотельні
Данія має довгу історію солом’яних котелень для централізованого тепла. Такі об’єкти будуються в країні з 1980-х років. Їхня потужність може коливатися від невеликих установок на кількасот кіловат до котелень потужністю понад 10 МВт.
Це важливо для України, бо солома не обов’язково має бути паливом лише для великих ТЕЦ. Найбільш реалістичний старт — громади з коротким логістичним плечем до полів і стабільним тепловим споживачем: школа, лікарня, комунальний об’єкт, житловий масив або невелика тепломережа.
Однак навіть у таких випадках потрібні не побутові котли, а професійні установки з механізованим прийманням тюків, системами зважування, контролем вологості, автоматизованою подачею, очищенням димових газів і пожежною безпекою.
Haslev: перша комерційна солом’яна ТЕЦ
Першою у світі комерційною ТЕЦ на соломі вважають станцію Haslev, запущену у 1989 році. Вона стала доказом того, що солома може бути не лише паливом для котельні, а й ресурсом для комбінованого виробництва тепла й електроенергії.
Для України цей приклад важливий не як готовий шаблон для копіювання, а як доказ технологічної зрілості. Солома може працювати у промисловому масштабі, але лише за умови правильного обладнання, логістики та контролю якості.
Avedøre: велика енергетика і солома в паливному міксі
Avedøre 2 поблизу Копенгагена — один із найвідоміших прикладів багатопаливної ТЕЦ. Вона може використовувати природний газ, нафтове паливо, деревні пелети та солому. Окремий солом’яний котел на Avedøre може спалювати до 150 тис. тонн соломи на рік, або близько 25 тонн на годину.
Цей кейс показує, що солома може бути частиною гнучкого паливного міксу. Вона не обов’язково замінює всі інші види палива, але може зменшити залежність від викопного палива, імпортних пелет або деревної біомаси.
Aarhus/Lisbjerg: солома для великого міста
Біоенергетичний об’єкт у Lisbjerg біля Aarhus — ще один важливий приклад. Станція має можливість споживати до 240 тис. тонн соломи на рік, тепловий вхід близько 110 МВт, понад 30 МВт електричної потужності та близько 80 МВт теплової потужності для централізованого теплопостачання.
За оцінками, такий об’єкт може покривати близько 20% потреб Aarhus у централізованому теплі. Для України це важливий сигнал: солома може бути не лише «сільським» паливом, а й частиною теплового балансу великого міста в аграрному регіоні — але лише за наявності професійної логістики, контрактів із фермерами та сучасної енергетичної інфраструктури.
Samsø: локальна енергетика і фермерська участь
Острів Samsø часто наводять як приклад локальної енергетичної трансформації. Там реалізовано кілька проєктів централізованого теплопостачання на місцевій біомасі, включно із солом’яними котельнями.
Цей приклад важливий не лише технологічно, а й соціально. Солома працює там, де фермери, громада і теплопостачальна компанія мають спільний економічний інтерес: фермер продає залишок, громада отримує локальне тепло, а кошти залишаються в регіоні.
Економіка соломи: дешеве паливо не означає дешевий проєкт
Солома може бути дешевшою за деревну тріску як сировина, але загальна економіка залежить від багатьох витрат. Потрібно враховувати збирання після жнив, пресування в тюки, завантаження, транспортування, зберігання, втрати від намокання, контроль вологості, пожежну безпеку, технічне обслуговування котлів і поводження із золою.
Економіка соломи працює лише за короткого транспортного плеча та гарантованого обсягу постачання. Якщо солому потрібно возити на великі відстані, її перевага перед деревною тріскою, пелетами або іншими видами біомаси швидко зникає.
Ще один фактор — сезонність. Солома заготовлюється після жнив, а споживається переважно в опалювальний сезон. Це означає потребу у складах, запасах палива, захисті від опадів і чіткій логістиці. Без цього котельня може залишитися без якісного палива саме тоді, коли воно найбільше потрібне.
Якість палива: не будь-яка солома підходить для енергетики
Якість соломи як палива визначається не лише культурою, з якої вона походить. Важливі вологість, спосіб пресування, щільність тюків, умови зберігання, забруднення ґрунтом, наявність сторонніх домішок і стабільність постачання.
Волога солома гірше горить, знижує ККД, збільшує викиди, ускладнює роботу котла та може створювати ризики псування під час зберігання. Тому для енергетики потрібна стандартизована солома з контрольованою вологістю, а не будь-які залишки після жнив.
Це ще один аргумент на користь контрактної моделі. Фермер має розуміти вимоги до палива, а теплопостачальник — мати систему приймання, зважування та контролю якості.
Зола: окреме питання, яке не можна ігнорувати
Солома має вищу зольність, ніж якісна деревна тріска. Тому поводження із золою є окремим елементом моделі. Її потрібно збирати, зберігати, аналізувати і визначати подальше використання або утилізацію.
У частині випадків золу можна розглядати як ресурс для повернення поживних речовин у ґрунт. Але це можливо лише за умови контролю її складу, відсутності небезпечних забруднень і відповідності екологічним вимогам. Інакше зола стає не ресурсом, а регуляторною і логістичною проблемою.
Для українських проєктів це має бути передбачено ще на етапі планування, а не після запуску котельні.
Солома і ґрунти: головне обмеження
Данський досвід показує, що солома не може вилучатися з поля бездумно. Вона має агрономічну цінність: повернення органічної речовини, підтримання структури ґрунту, вплив на вуглецевий баланс, вологозбереження та поживні речовини.
У Данії доступність соломи для енергетики оцінюється з урахуванням потреб сільського господарства, кормів, підстилки, природоохоронних обмежень і необхідності підтримання вуглецевого пулу ґрунтів.
За оцінками, у 2004–2008 роках середнє виробництво соломи в Данії становило близько 5,5 млн тонн на рік. Із цього приблизно 3,4 млн тонн використовувалися в сільському господарстві та енергетиці, а орієнтовний щорічний надлишок становив близько 2,1 млн тонн. У 2013–2019 роках оцінки залишалися близькими, але посуха 2018 року знизила виробництво приблизно до 4 млн тонн.
Для України це принципово. Потенціал соломи великий, але він не є однаковим щороку. Врожайність, погодні умови, структура посівів, потреби тваринництва, ціни на добрива та стан ґрунтів мають бути частиною енергетичного планування.
Правильна модель — не «забрати всю солому», а визначити сталий надлишок, який можна вилучати без шкоди для ґрунтів.
Де така модель може працювати в Україні
Найкраще солом’яна енергетика підходить не для лісових регіонів, а для аграрних громад із високою часткою зернових, коротким логістичним плечем до полів, наявною тепловою інфраструктурою та стабільним споживачем тепла.
Потенційно це можуть бути громади у Вінницькій, Кіровоградській, Полтавській, Черкаській, Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській, Київській, Хмельницькій та інших аграрних областях. Але це не означає, що кожна така громада автоматично підходить для проєкту.
Потрібні щонайменше чотири умови:
перша — підтверджений сталий надлишок соломи в радіусі економічно доцільної логістики;
друга — стабільний споживач тепла або діюча тепломережа;
третя — спеціалізоване обладнання, розраховане саме на солому;
четверта — професійний оператор, здатний управляти закупівлею, якістю палива, експлуатацією котельні та екологічними вимогами.
Без цього солом’яна котельня може швидко перетворитися на дорогий інфраструктурний об’єкт без стабільного палива і прогнозованої економіки.
Чого Україна не повинна копіювати механічно
Данська модель не може бути автоматично перенесена в Україну через різницю в якості тепломереж, доступі до фінансування, рівні кооперації фермерів, платіжній дисципліні споживачів тепла, структурі аграрного виробництва та спроможності громад управляти складними біоенергетичними проєктами.
Україні не варто починати з ідеї «масового переведення громад на солому». Раціональніший підхід — пілотні проєкти в тих громадах, де є очевидна сировинна база, професійний оператор, зрозумілий споживач тепла і підтримка місцевих агровиробників.
Також важливо не створювати конкуренцію між енергетикою і ґрунтами. Якщо вилучення соломи погіршує агрономічний стан земель, такий проєкт не можна вважати сталим, навіть якщо він зменшує споживання газу.
Солома не вирішить проблему промислової деревини
Для лісового сектору важливо правильно сформулювати висновок. Солома не замінить промислову деревину і не вирішить проблему сировини для деревообробки. Вона не є альтернативою пиловнику, фанерній сировині чи технологічній деревині для плитної промисловості.
Але солома може частково зменшити попит на паливну деревину в теплопостачанні аграрних громад, де дрова сьогодні використовуються не тому, що це найкраще паливо, а тому що немає організованої альтернативи.
Саме в цьому її цінність для України: не як замінник лісової сировини загалом, а як інструмент диверсифікації місцевої енергетики і зниження тиску на паливний сегмент деревини.
Нова тенденція: Данія вже не просто спалює біомасу
Важливо, що сучасна Данія не зупинилася на моделі «солома в котел». Її система теплопостачання еволюціонує. Зростає роль теплових насосів, електрокотлів, акумуляторів тепла, надлишкового промислового тепла, біогазу та гібридних систем.
Це не заперечує роль соломи. Навпаки, це показує зрілу логіку: біомаса має використовуватися там, де вона найбільш ефективна, а не спалюватися без альтернативи.
Данський досвід не означає, що майбутнє теплопостачання має будуватися лише на спалюванні біомаси. У сучасній європейській енергетиці біомаса залишається важливим ресурсом, але її намагаються використовувати вибірково, ефективно і там, де немає кращих альтернатив.
Для України це теж важливий орієнтир. Солома може бути частиною гібридної системи — разом із тепловими насосами, біогазом, сонячним теплом, електрокотлами, акумуляторами тепла та іншими рішеннями.
