38
Європейська комісія через Joint Research Centre представила детальний аналіз того, як супутникові карти, національні лісові дані та інформація про земельні права можуть використовуватися для виконання вимог Регламенту ЄС щодо продукції, не пов’язаної з вирубкою лісів — EUDR.
У фокусі дослідження — Таїланд, один із важливих постачальників сировини та аграрно-лісової продукції для глобальних ринків. JRC порівняв глобальну карту лісового покриву за 2020 рік — Global Forest Cover 2020 — з національною картою лісів Таїланду. Саме 2020 рік є ключовим для EUDR, оскільки продукція, що потрапляє на ринок ЄС, має походити з ділянок, які не були перетворені з лісу на сільськогосподарське використання після 31 грудня 2020 року.
За результатами аналізу, просторове співпадіння між глобальною картою JRC та національною картою Таїланду становить близько 88% території країни. Водночас приблизно 12% територій демонструють розбіжності між джерелами даних. Глобальна карта GFC2020, за оцінкою авторів, переоцінює площу лісів у Таїланді приблизно на 11% порівняно з національною картою. Основні проблемні зони пов’язані з розмежуванням лісів, чагарникової рослинності та каучукових плантацій.
Цей висновок має значення далеко за межами Таїланду. Він показує, що виконання EUDR не може зводитися лише до формального сертифіката чи декларації. Для реального підтвердження походження продукції потрібне поєднання кількох рівнів інформації: супутникових даних, національних карт, даних про землекористування, інформації про культури, кадастрових або земельно-правових документів.
Окрему увагу JRC приділив правовому статусу земель. У запропонованому підході оцінка ризику починається не лише з питання, чи є ділянка лісом за супутниковою картою, а й з того, чи розташована вона в межах юридично визначених лісових територій і чи має виробник належні права на землю. Це важливо, оскільки EUDR вимагає не лише відсутності зв’язку з вирубкою після 2020 року, а й законності виробництва відповідно до законодавства країни походження.
Для Таїланду цей підхід особливо актуальний через роль каучуку. У звіті зазначається, що натуральний каучук становить майже 90% вартості EUDR-регульованих товарів, які напряму експортуються з Таїланду до ЄС. Саме каучукові плантації є одним із джерел картографічних розбіжностей, адже такі території можуть мати деревний покрив, але за логікою EUDR не вважаються “лісом”, якщо це аграрні плантації відповідних товарів.
Для лісового та деревообробного сектору цей кейс є показовим. Він демонструє, що EUDR створює нову інфраструктуру довіри в торгівлі з ЄС: походження сировини має підтверджуватися не лише документально, а й просторово. Країни, які зможуть поєднати національні карти, кадастрові дані, інформацію про землекористування та цифрові системи простежуваності, отримають конкурентну перевагу на європейському ринку.
Для України це також важливий сигнал. У контексті експорту деревини, меблів та продукції з деревини питання походження сировини дедалі більше переходить у площину цифрової доказовості. Сертифікат походження, біржові дані, лісорубні квитки, кадастрові контури, супутниковий моніторинг і карти лісового покриву мають працювати як єдина система. Саме така логіка поступово стає стандартом доступу до ринку ЄС.