54
Система управління відходами в Україні залишається однією з найслабших екологічних політик країни — і водночас критичною умовою інтеграції до ЄС. Для лісового сектору ця проблема має ще більш прикладний вимір: частина стихійних звалищ традиційно виникає саме в лісах, лісосмугах і на околицях громад, що створює довгострокові ризики для ресурсної бази, пожежної безпеки та водних екосистем.
За даними, озвученими під час колективного інтерв’ю «Україна: Європейський код. Відходи», в Україні лише 5,8% відходів переробляється, 2,7% спалюється, 3,09% потрапляють на сміттєпереробні комплекси, тоді як близько 94% опиняються на полігонах. В Україні офіційно налічується понад 5 400 звалищ і ще близько 30 тисяч — несанкціонованих.
Для лісових екосистем це означає: накопичення побутових і будівельних відходів, забруднення ґрунтів і ґрунтових вод, зростання ризиків лісових пожеж, втрату біорізноманіття.
Євроінтеграція: масштаб законодавства і довгий горизонт змін
Після підписання Угоди про асоціацію з ЄС Україна взяла на себе зобов’язання адаптувати законодавство у сфері відходів до європейських директив.
Як пояснила експертка МБО «Екологія.Право.Людина» Марта Панькевич:
«У 2022 році було прийнято новий закон України про управління відходами, який набрав чинності в липні 2023 року. Це є рамковий закон, який визначає фактично ключові принципи і засади, яким чином має виглядати наша майбутня система управління відходами».
За її словами, реформа вже включає десятки нормативних актів:
- 15 постанов Кабінету Міністрів
- 6 наказів Міністерства захисту довкілля
- акти Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства
- 5 наказів Міністерства розвитку громад
Однак процес не завершений. 1 квітня була ухвалена Національна програма адаптації до права ЄС, яка передбачає прийняття ще щонайменше 8 законів до кінця 2027 року.
«Ми повинні розуміти, що це затягнеться на декілька років в кращому випадку. І ситуація, яка в нас є зараз, теж ми по факту будемо бачити кращі зміни років через 10».
Війна: екологічна шкода як новий фактор
Керівниця прес-центру УКМЦ Тетяна Колосова наголосила, що війна накладається на вже існуючі системні проблеми:
«Йдеться про всі види забруднення землі, про руйнування промислових об’єктів, токсичне забруднення, забруднення ґрунтів, замінювання, забруднення води, пожежі в лісах, руйнування цілих екосистем, як у випадку Каховської ГЕС».
Чому реформа буксує
Попри наявність законів, експерти відзначають системні провали. Виконавчий директор Національний екологічний центр України Євген Бовсуновський зазначає:
«Я б хотів відзначити слабкість державної політики в цілому. Причому закони, дякуючи Європейському Союзу, ми почали приймати. І вони європейського рівня. Але підзаконні акти, які могли б щось регулювати на регіональному рівні, відсутні і зараз».
Ключові бар’єри:
- ліквідація Міністерства захисту довкілля та об’єднання його з іншими міністерствами
- експериментальні проєкти, які обходять європейську модель
- проблеми з небезпечними відходами
- слабкий державний екологічний контроль
- відтермінування норм через воєнний стан
«Немає відповідальності – нема з кого спитати, чому не виконано».
Регіони відстають: планів немає — інвестицій теж
Станом на березень 2026 року лише 9 областей затвердили регіональні плани управління відходами:
Запорізька, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Кіровоградська, Херсонська, Черкаська, Чернігівська і Полтавська.
Без цих документів:
- неможливо будувати інфраструктуру
- неможливо залучати інвесторів
- неможливо впроваджувати європейські практики
Голова Ukraine Support Team, співзасновниця ГО ReThink Олена Колтик підкреслює:
«По-правильному треба вимагати, щоб роботи по відходах від руйнувань були включені в планування регіонального плану, включно з фінансуванням цих робіт».
Вона також відзначає позитивні приклади:
«На практиці найкраще, що організаційно я бачила, це Хмельницький».
Гроші і модель: без принципу «забруднювач платить» система не працює
Управління відходами — одна з найдорожчих реформ. Наприклад, будівництво заводу механіко-біологічної обробки у Львові оцінюється у €48 млн.
«У Європейському Союзі давно запроваджено принцип «забруднювач платить», і саме виробники та споживачі через тарифи фінансують систему».
Ключовий елемент — розширена відповідальність виробника (EPR), особливо у сфері пакування.
Будівельні та небезпечні відходи: недооцінений ресурс
В ЄС будівельні відходи — найбільший потік, і мінімум 70% має перероблятися. У Чехії цей показник сягає 93%.
В Україні ж система лише формується.
Окремий виклик — небезпечні відходи (батарейки, акумулятори). Їх переробка можлива лише через ліцензовані компанії, але малі обсяги нецікаві бізнесу.
Рішення — створення локальних центрів накопичення, як це вже зроблено у Хмельницькому.