62
27 квітня 2026 року, FOREST BRIEF
Українська деревообробна і меблева галузь входить у період, коли конкурентоспроможність визначатиметься не лише ціною, якістю чи виробничими потужностями. На перший план виходить здатність підприємства довести походження деревини, прозорість ланцюга постачання та відповідність продукції вимогам європейського ринку.
Для України це не технічна деталь, а питання збереження позицій одного з помітних експортних секторів економіки. За даними економічної платформи Wood Industry UA, у 2025 році загальний експорт продукції деревообробної та меблевої галузі становив $2,683 млрд, а частка готової продукції з високою доданою вартістю в експорті досягла 51,1%. Галузь посіла 6 місце у загальноукраїнському рейтингу експортних секторів, що підтверджує її роль не лише як сировинного, а передусім як переробного й промислового сегмента українського експорту.
Це означає, що деревообробка вже давно вийшла за межі сировинної логіки. Україна експортує не лише деревину як ресурс, а дедалі більше — пиломатеріали, плити, меблі, будівельні елементи, тару, пакування та інші продукти переробки. Саме тому питання сертифіката походження має розглядатися не як бюрократичний бар’єр, а як інфраструктура доступу до ринку.
Походження деревини стає частиною ціни контракту
Європейський ринок дедалі жорсткіше оцінює не лише сам товар, а й історію його походження. Для покупця важливо розуміти, де була заготовлена деревина, хто її продав, хто переробив, як вона рухалася ланцюгом постачання і чи не пов’язана вона зі знелісенням, деградацією лісів або непрозорими операціями.
Для українського експортера це означає просту річ: інвойсу, контракту і специфікації вже недостатньо. Ринок рухається до моделі, у якій кожна партія продукції має бути підтверджена документально і, бажано, цифрово. У центрі такої системи має бути сертифікат походження деревини та виробів з деревини.
Його функція — не формальна. Сертифікат має стати доказом того, що конкретна партія продукції має легальне походження, відповідає документам, не змішана з деревиною невідомого походження і може бути простежена в межах ланцюга постачання.
У документах, які описують майбутню логіку простежуваності, окремо фіксується необхідність збору інформації про назву та опис продукції, кількість, країну походження, геолокацію земельних ділянок, дату виробництва, дані про суб’єктів заготівлі, виробництва чи переробки, а також документи, що підтверджують законність походження та простежуваність товару.
Сертифікат походження: не лише для сировини, а для всієї групи 44
Ключове питання для бізнесу — які саме позиції мають супроводжуватися підтвердженням походження. Йдеться не лише про необроблену деревину чи пиломатеріали. Логіка сучасної простежуваності має охоплювати фактично весь ланцюг продукції з деревини — від сировини до виробів з високою доданою вартістю.
У центрі системи мають бути товари групи 44 УКТ ЗЕД, зокрема:
4401 — паливна деревина, тріска, стружка, тирса, деревні відходи та залишки;
4402 — деревне вугілля;
4404 — деревина для обручів, кілки, палі, розщеплена деревина;
4405 — деревна вовна, деревне борошно;
4406 — дерев’яні шпали;
4407 — лісоматеріали розпиляні або розколоті, зокрема пиломатеріали;
4408 — шпон та листи для фанери;
4409 — погонажні вироби, профільована деревина;
4410–4412 — деревностружкові плити, деревноволокнисті плити, фанера та інші плитні матеріали;
4413–4414 — ущільнена деревина, дерев’яні рами;
4415 — ящики, коробки, піддони та інша дерев’яна тара;
4416–4417 — бочки, інструменти, ручки, деталі з деревини;
4418 — столярні та будівельні вироби з деревини;
4419–4421 — посуд, декоративні вироби та інші вироби з деревини.
Фактично це означає, що система підтвердження походження має покривати не вузький сировинний сегмент, а майже всю експортну вертикаль деревообробки. Якщо сертифікат походження вимагатиметься лише для первинної сировини, а не для готових виробів, ринок отримає прогалину саме там, де формується найбільша додана вартість.
Для України це особливо важливо. За даними Wood Industry UA, у 2025 році частка готової продукції з високою доданою вартістю в експорті деревини та меблів становила 51,1%. Тому підтвердження походження має супроводжувати не лише деревину як ресурс, а й продукти її переробки — плити, погонаж, тару, будівельні елементи, меблеві компоненти та інші вироби.
Такий підхід дозволяє не просто відповідати очікуванням зовнішніх ринків, а захищати українських виробників, які працюють легально. Якщо кожна експортна партія деревини або виробів з деревини матиме підтверджене походження, це зменшить ризик змішування легальної продукції з продукцією невідомого походження та підвищить довіру до українського експорту.
Документ, який захищає легальний бізнес
Українська деревообробна галузь — це не лише експортна статистика. За даними Wood Industry UA, у секторі зареєстровано 74 604 деревообробників і меблевиків, з яких 25 757 є активними. Галузь забезпечує близько 150 тис. прямих і непрямих робочих місць, зокрема 120 тис. прямо зайнятих. У 2025 році підприємства сектору сплатили 29,9 млрд грн податків і зборів.
Тому питання сертифіката походження — це не лише питання митниці чи експорту. Це питання чесної конкуренції всередині країни. Компанії, які офіційно купують сировину, сплачують податки, інвестують у переробку, дотримуються стандартів і працюють із європейськими покупцями, не повинні конкурувати з продукцією сумнівного походження.
Саме на минулому тижні Асоціація деревообробних підприємств України наголосила на необхідності посилення системи підтвердження походження продукції з деревини як ключового інструменту прозорості ринку, захисту легального виробника та підготовки галузі до європейських вимог.
Це важливий сигнал. Бізнес не просто реагує на зовнішній регуляторний тиск. Він фактично пропонує вибудувати нову ринкову дисципліну, де легальність походження стає обов’язковою умовою торгівлі.
Якою має бути ефективна система
Сертифікат походження не повинен перетворитися на ще один ручний дозвільний бар’єр. Його цінність буде лише тоді, коли система працюватиме швидко, прозоро, цифрово і без дублювання документів.
Бізнесу потрібне не нове адміністративне коло погоджень, а зрозуміле “єдине вікно”, де партія продукції підтверджується на основі вже наявних даних: договору, інвойсу, специфікації, товарно-транспортної накладної, ТТН-ліс, лісорубного квитка, документів імпортного походження або інших товаросупровідних документів.
У проаналізованій моделі серед документів, які можуть підтверджувати походження та простежуваність продукції, прямо згадуються лісорубний квиток, ТТН-ліс, маркування лісоматеріалів, сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, сертифікати EUR.1 та EUR-MED, товаросупровідні документи та інші додаткові документи, достатні для перевірки відповідності.
Саме цифровий зв’язок між цими документами може створити для України конкурентну перевагу. Якщо сертифікат походження буде не окремою паперовою довідкою, а частиною електронної системи простежуваності, він стане зрозумілим для митниці, покупця, контролюючих органів і самого бізнесу.
Ризик змішування — головна проблема для експорту
Одним із ключових ризиків для ринку є змішування продукції легального походження з продукцією невідомого або непідтвердженого походження. Для європейського покупця такий ризик означає потенційні проблеми з комплаєнсом. Для українського легального виробника — втрату конкурентної переваги.
Саме тому сертифікат походження має виконувати функцію ринкового фільтра. Він повинен відділяти продукцію з прозорою історією від продукції, походження якої неможливо підтвердити.
Це особливо актуально для продукції глибшої переробки. У випадку плит, погонажу, тари, будівельних елементів або меблевих компонентів простежуваність складніша, ніж у випадку круглого лісу. Чим довший ланцюг переробки, тим важливішою стає система документального підтвердження.
Саме тому сертифікат має охоплювати не лише момент експорту, а всю логіку руху деревини: від заготівлі або імпорту сировини до формування конкретної експортної партії.
Від оборонної реакції — до конкурентної переваги
Україна може розглядати підтвердження походження як вимушену адаптацію до зовнішніх правил. Але значно сильніша стратегія — перетворити його на перевагу.
Якщо країна створить швидку, цифрову і зрозумілу систему сертифікації походження деревини та виробів з деревини, це дозволить українським експортерам говорити з європейськими покупцями мовою довіри. Не пояснювати кожну партію вручну, не збирати документи в авральному режимі, не перекладати ризики на імпортера, а надавати перевірюваний пакет підтвердження.
Для галузі, яка у 2025 році експортувала продукції на $2,683 млрд, це питання стратегічне. Українська деревообробка вже довела, що здатна створювати додану вартість, забезпечувати зайнятість у регіонах і бути одним із помітних експортних секторів країни.
Наступний етап конкуренції буде не лише виробничим. Він буде документальним, цифровим і репутаційним.
Сертифікат походження деревини та виробів з деревини — це не просто документ для митниці. Це майбутній паспорт української продукції на міжнародному ринку. І від того, наскільки якісно Україна побудує цю систему, залежатиме, чи зможе галузь зберегти свої експортні позиції, посилити частку продукції з високою доданою вартістю та залишитися повноцінним учасником європейських ланцюгів постачання.