FOREST BRIEF | Аналітика | Польський досвід екологічної інфраструктури
Польща за останні два десятиліття створила одну з найбільш розвинених систем екологічного захисту фауни в Європі. Мова не лише про знаки «увага, тварини» чи паркан уздовж траси — а про цілісну державну політику, що інтегрує охорону дикої природи у транспортне планування.
Екодукти, тунелі, огорожі, спеціальні водопропуски й моніторинг міграцій — це сьогодні звичні елементи нової дороги в Польщі. Так країна поєднує економічний розвиток і екологічну відповідальність.
Початок: коли дороги розділяли ліси
У 1990-х Польща зіткнулася з тією самою проблемою, що нині загострюється в Україні: стрімке зростання дорожньої мережі розривало ландшафт на окремі «острови», унеможливлюючи природні міграції тварин.
Вовки, олені, лосі, кабани й рисі почали втрачати доступ до традиційних кормових і сезонних територій. Частішими ставали зіткнення на трасах. Перші наукові дослідження Інституту біології ссавців Польської академії наук (ПАН) показали: до 30 % популяцій великих ссавців опинилися в умовах генетичної ізоляції.
Саме тоді, у середині 1990-х, почалася розробка першої національної мережі екологічних коридорів, яка визначила основні напрями міграцій фауни через територію країни. На її основі вже планувалися перші об’єкти — екодукти (зелено-рослинні мости над трасами) та підземні переправи.
Сьогодні: 5624 переправи для тварин
За офіційними даними GDDKiA (Головної дирекції національних доріг і автострад), у Польщі збудовано понад 5624 переходи для диких тварин.
З них:
- 4187 — малі переправи та тунелі для дрібної фауни (земноводних, їжаків, лисиць);
- 1202 — нижні тунелі або рамні переправи для середніх і великих ссавців;
- 226 — великі зелені мости — справжні «екодукти» шириною до 60 метрів, які перетинають автостради й швидкісні траси.
До цього додаються понад 100 спеціальних переправ на залізниці, які інтегровані у нові лінії під управлінням PKP PLK.
Це — цілісна екосистема безпеки, що охоплює майже всі дороги класу S і A (експрес-шляхи й автостради).
Як це працює
Суть польського підходу — не просто «будувати переходи», а планувати дороги з урахуванням природи.
Перед проєктуванням нової траси проводиться оцінка впливу на довкілля (ОВД), де інженери разом із біологами картують шляхи міграцій тварин, зимові стоянки та водойми.
На цій основі вибираються точки для майбутніх переправ, а також тип конструкції:
- верхні переходи — для великих копитних і хижаків;
- нижні тунелі — для середньої фауни;
- герпетологічні проходи — для жаб, саламандр, черепах і дрібних тварин.
Обов’язковою умовою є огородження траси (зазвичай 2,4–2,5 м заввишки), яке спрямовує тварин саме до переправи. Таких огорож — понад 5 тис. км уздовж польських доріг.
Всі об’єкти підлягають екологічному моніторингу: у перші 3 роки після введення встановлюють фотопастки, відстежують сліди на піщаних доріжках, аналізують видове різноманіття.
Хто все це організовує
- GDDKiA (Generalna Dyrekcja Dróg Krajowych i Autostrad) — замовник і координатор усіх національних доріг; саме ця структура закладає екологічні рішення в технічні завдання.
- RDOŚ і GDOŚ — регіональні та головна дирекції охорони довкілля, які погоджують умови природоохоронних рішень і контролюють виконання.
- Наукові установи (ПАН, університети) — досліджують ефективність переправ і дають рекомендації для наступних проєктів.
- Громадські організації — як-от Pracownia na rzecz Wszystkich Istot, що з кінця 1990-х веде карту екокоридорів та ініціює громадські обговорення проєктів.
- Фінансування — національний бюджет + кошти ЄС із програм Infrastruktura i Środowisko, а нині — FEnIKS 2021–2027 (Fundusze Europejskie na Infrastrukturę, Klimat i Środowisko).
Скільки це коштує
Будівництво одного великого «екодукту» обходиться в середньому 10–12 млн злотих (2–2,5 млн євро).
За оцінками GDDKiA, екологічні рішення становлять близько 11 % загальної вартості нового об’єкта транспортної інфраструктури, з них 6,5 % — безпосередньо переправи для тварин.
Для порівняння: 1 км сучасної експрес-дороги в Польщі коштує 21–40 млн злотих, тому «екологічна складова» цілком реалістична в межах бюджету.
Як оцінюють ефективність
Моніторинг показує, що верхні переходи (екодукти) — найбільш ефективні для великих ссавців.
Дослідження, проведене на трасі A4, зафіксувало, що 77 % усіх випадків використання переправ припадали саме на оленів, лосів і кабанів.
При цьому нижні тунелі частіше використовують лисиці, борсуки, видри, а дрібні проходи — земноводні.
Цікаво, що на верхніх екодуктах Польща висаджує справжню рослинність — дерева, чагарники, трав’яні покриви, що імітують природний лісовий перехід. Для тварини це «знайомий ландшафт», а не бетонна конструкція.
Проблеми та виклики
Попри вражаючу статистику, польська система не є бездоганною.
1. Висока вартість і складність експлуатації. Огорожі та проходи потребують регулярного обслуговування, очищення від рослинності, ремонту від вітрових пошкоджень.
2. Не всі дороги охоплені. Мережа швидкісних трас захищена, але на локальних дорогах — де ДТП із фауною трапляються найчастіше — подібних рішень майже немає.
3. Тимчасові обмеження. У період боротьби з африканською чумою свиней частину переправ тимчасово закривали, що блокувало рух інших видів.
4. Людський фактор. У деяких місцях мешканці або мисливці проникають на екодукти, що знижує ефективність і створює стрес для тварин.
Результат: дороги, які не розділяють
Попри недоліки, результат очевидний.
Польща стала однією з небагатьох країн ЄС, де дороги швидкого руху майже повністю огороджені, а система переправ — безперервна.
Кількість зіткнень із дикими тваринами на автострадах скоротилася більш ніж удвічі, а міграційна зв’язність екосистем — збережена.
Польський підхід уже наслідують Чехія, Словаччина та Литва. У 2023–2025 рр. Європейська комісія включила «екодукти» до переліку найкращих практик «зеленої інфраструктури» в транспортному секторі.
Уроки для України
Україна нині активно розвиває транспортну мережу — дороги відновлюються після руйнувань, розширюються міжнародні коридори. Це шанс одразу впровадити екологічні стандарти нового рівня.
Польський досвід показує:
- екологічна інфраструктура має плануватись разом із трасою, а не після її будівництва;
- витрати виправдані — лише 5–10 % бюджету дороги можуть убезпечити і водіїв, і дику природу;
- науковий моніторинг і залучення екологів до технічних завдань — ключ до успіху;
- карта міграційних коридорів — базовий документ, без якого неможливо раціонально розмістити переправи.
Для українських лісових і аграрних регіонів — Полісся, Карпати, Поділля — це питання не лише охорони природи, а й безпеки руху. Щороку в Україні фіксуються сотні зіткнень автомобілів із тваринами, зокрема на трасах через лісові масиви.
Польські «мости для природи» стали не лише інженерним досягненням, а й символом зміни мислення.
Вони довели, що сучасна інфраструктура може бути не руйнівною, а партнерською для екосистеми.
Для України цей досвід — не просто приклад, а дороговказ: розвиток і природа можуть співіснувати, якщо держава планує системно, а суспільство підтримує екологічну відповідальність.
FOREST BRIEF — аналітика, що поєднує економіку, довкілля та європейський досвід сталого розвитку.