57
Деревообробна та меблева промисловість Малайзії опинилася під одночасним тиском трьох факторів: зростання вартості дизельного пального, розширення податку з продажів і послуг SST та нестачі іноземної робочої сили. Галузеві асоціації попереджають: це вже не короткострокова ринкова турбулентність, а ризик структурного послаблення одного з найбільших експортних секторів країни.
За даними Wood Central, Малайзійська асоціація деревини (Malaysian Timber Association, MTA) звернулася до уряду із закликом запровадити граничну ціну на дизель на рівні 5 ринггітів за літр, відновити податкове звільнення для пиломатеріалів і спростити процедури залучення іноземних працівників. Асоціація попереджає, що сукупний тиск на витрати вже перевищує здатність підприємств поглинати додаткові витрати без втрати конкурентоспроможності.
Галузь із глобальним значенням
Малайзія залишається одним із важливих гравців світового ринку деревини, фанери, пиломатеріалів і меблів. За оцінками Wood Central, експорт деревини та продукції з деревини країни в середньому становив близько 21 млрд ринггітів на рік протягом останнього десятиліття, а продукція постачається більш ніж у 160 країн. (Wood Central)
Офіційна стратегія Малайзії передбачає ще амбітніші цілі: Міністерство плантацій і сировинних товарів країни планує довести загальний експорт деревини до 32,8 млрд ринггітів до 2030 року. За даними Bernama, дерев’яні меблі вже формують 43% загального експорту деревини та виробів з неї, а сама галузь є третім за значенням компонентом товарного експорту Малайзії.
Саме тому нинішній тиск на сектор має не лише локальне значення. Проблеми малайзійських виробників можуть вплинути на глобальні ланцюги постачання фанери, пиломатеріалів, меблів, будівельних матеріалів та інтер’єрної продукції.
Дизель як критичний фактор собівартості
Перший елемент кризи — пальне. Лісозаготівля, транспортування деревини, робота в концесійних районах, енергозабезпечення віддалених виробничих майданчиків і логістика значною мірою залежать від дизеля.
На момент заяви MTA дизель коштував понад 5,32 ринггіта за літр у півострівній частині Малайзії та до 5,95 ринггіта за літр в окремих районах Східної Малайзії. Це безпосередньо підвищує витрати на заготівлю, транспортування та переробку деревини.
Для підприємств у віддалених лісових районах дизель — це не лише пальне для вантажівок. Це також джерело енергії для частини операцій. Обмежений доступ до субсидованих схем, зокрема паливних карт Budi Madani, посилює розрив у витратах між учасниками ринку.
Податкова зміна вдарила по ланцюгу переробки
Другий фактор — розширення податку з продажів і послуг SST. Із липня 2025 року було скасовано податкове звільнення для пиломатеріалів, унаслідок чого вони стали обкладатися 5% податком з продажів.
Для деревообробки це особливо чутливо, оскільки пиломатеріали є не кінцевим товаром, а сировиною для подальшої переробки: меблів, будівельних виробів, інтер’єрних матеріалів та інших продуктів із доданою вартістю.
За оцінкою MTA, через ефект «податку на податок» і відсутність механізму податкового кредиту у системі SST сукупне зростання витрат у downstream-сегменті може становити 8–12% — від лісопильного виробництва до готового продукту.
Саме тому асоціація просить Міністерство фінансів відновити повне звільнення пиломатеріалів від SST і визнати їх сировиною для виробництва будівельних та деревообробних матеріалів.
Дефіцит робочої сили знижує завантаження підприємств
Третій елемент тиску — нестача іноземних працівників. Для малайзійської деревообробки це системна проблема, оскільки багато виробництв залежать від найманої робочої сили у лісопилянні, фанерному виробництві, меблевому секторі та суміжних операціях.
За даними MTA, частина підприємств працює лише на 60% встановленої потужності через затримки з погодженням квот на працівників. Додатковий тиск створюють агентські збори, платежі, медичні огляди, вимоги щодо проживання, а також багаторівнева система зборів для іноземних працівників.
Wood Central також зазначає, що зростання мінімальної зарплати з 1 500 до 1 700 ринггітів, обов’язкові внески для іноземних працівників і нові адміністративні процедури посилили навантаження на підприємства, особливо на малий і середній бізнес.
Чому це важливо для світового ринку деревини
Малайзійська ситуація показує ширшу тенденцію: глобальна деревообробка дедалі більше залежить не лише від ціни сировини, а й від регуляторних, енергетичних і трудових факторів.
Навіть країни з розвиненою експортною інфраструктурою та усталеними ринками збуту можуть швидко втрачати конкурентоспроможність, якщо одночасно зростають витрати на пальне, податкове навантаження і дефіцит персоналу.
Для покупців у США, Японії, Китаї, Австралії, Індії та країнах ASEAN це може означати ризик подорожчання окремих категорій продукції або зниження стабільності постачання. За даними Wood Central, Японія є ключовим напрямом для малайзійської фанери та пиломатеріалів, США — для дерев’яних меблів, а Китай, Сінгапур, Індія й Австралія формують значну частину попиту в будівельних і переробних сегментах.