Масштабна загибель лісів у Німеччина через посухи та масові спалахи короїда призводить не лише до втрати деревних ресурсів, а й до різкого ослаблення лісового вуглецевого поглинача. Цей процес, що охоплює значну частину Європи, уже відображається в офіційній кліматичній статистиці ЄС.
Гарц: симптом системної проблеми
У горах Гарц з 2018 року загинули великі масиви ялинових монокультур. Серії теплових хвиль і тривалих посух послабили дерева, зробивши їх уразливими до короїда. За піковий період 2018–2021 років країна втратила близько 500 тис. га лісів — майже 5% національного лісового фонду. Подібні процеси фіксуються в Чехії, Скандинавії, Франції та Фінляндії.
Удар по кліматичних цілях
Ослаблення лісів уже вплинуло на кліматичні баланси. Науковці ЄС у 2025 році переглянули оцінки поглинання CO₂ наземними екосистемами у бік зменшення: з 2010 року цей показник скоротився приблизно на третину. У Німеччині спалахи короїда та посухи спричинили різкий стрибок викидів у 2017–2022 роках, що робить досягнення національних цілей поглинання вуглецю малоймовірним.
Керівник Інституту лісового господарства Thünen Institute Маттіас Дітер наголошує: ліси не можна «змусити» виконувати політичні плани. Масова загибель дерев означає втрату великих запасів вуглецю, які більше не працюють як поглинач.
Монокультури vs. стійкість
Криза змусила переглянути класичну для Німеччини модель лісівництва, засновану на монокультурах. Повторне заліснення тими самими породами фактично гарантує повторення катастрофи. Тому в Харці та інших регіонах переходять до змішаних насаджень: бук, ялиця, клен, дугласія поєднуються з залишками ялини.
Міжнародні дослідження підтверджують ефективність цього підходу. Роботи, опубліковані в Nature та PNAS, показують, що різноманіття порід є ключовим фактором стійкості лісів до посух, хвороб і шкідників, тоді як монокультури залишаються найбільш вразливими.
Ризики «кліматичних офсетів»
Ослаблення лісів піднімає ширшу дискусію в ЄС: чи доцільно закладати природні поглиначі в національні кліматичні цілі. Критики попереджають, що це дозволяє урядам уповільнювати декарбонізацію енергетики, компенсуючи викиди «на папері» за рахунок лісів. Директор Potsdam Institute for Climate Impact Research Йоган Рокстрьом вказує, що такий підхід небезпечний: приклад Фінляндії показує, як ліси та торфовища можуть із поглинача перетворитися на чисте джерело викидів.
Висновок для Європи
Досвід Німеччини демонструє межі використання лісів як інструменту кліматичної політики. Біорізноманітне лісовідновлення здатне підвищити стійкість екосистем і зменшити ризики майбутніх втрат, але воно не може замінити скорочення викопних викидів. Для Європи це означає необхідність одночасно переглядати лісову модель і жорстко фокусуватися на реальній декарбонізації економіки.